“Краківський Авангард” — це літературне угрупування, яке виникло у Кракові у період між Першою і Другою світовими війнами та було близьким до авангардизму й футуризму. Більше на ikrakow.
“Авангардизм” — військовий термін, походить від французьких слів “avant” — попереду й “garde” — охорона та позначає одну з головних течій модернізму, яка пориває з традиційними художніми засобами та формами у мистецтві.
Ідея виникнення та витоки “Краківського Авангарду”
Назва “Краківський Авангард”, почерпнута з військової термінології, була не випадковою, оскільки метою новоствореного літературного угрупування було ламання стереотипів у літературі та мистецтві та відходу від традицій. Краківські авангардисти були активно та рішуче налаштовані у зверненні до нових художніх форм, засобів, стилів та тем — навіть тих, які раніше заборонялися.
Літературне угрупування виникло на основі авангардизму та однієї з його течії — футуризму, який був спрямований у майбутнє (з латинської futurum – майбутнє), заперечував традиційні мовні норми та вирізнявся особливою увагою до формалізму.
Ідейним керівником та автором маніфесту “Краківського Авангарду” був Тадеуш Пайпер. Так, програмним твором літературного угруповання став маніфест з урбаністичною тематикою, який мав назву “Miasto. Masa. Maszyna” (“Місто. Маса. Машина”) та був виданий у 1922 році.
У маніфесті авангардисти Кракова висловили ідейні та світоглядні перспективи своєї групи у яких звучала “культ трьох М” — міста, маси і машини, що тяжіло до захоплення урбаністикою та цивілізацією.
Ще одним програмним гаслом “Краківського Авангарду” стала праця “Метафора сучасності”.
Учасники та творчі засади “Краківського Авангарду”
Свої твори учасники “Краківського Авангарду” публікували у краківському журналі “Стрілка. Напрям — мистецтво сучасності” (“Zwrotnica”). У перших номерах цього часопису були надруковані статті польських футуристів — Тітуса Чижевського, Станіслава Млодожениця, Бруно Ясенського, Анатоля Штерна та інших.
Основними учасниками “Краківського Авангарду” були поети — Тадеуш Пайпер, Юліан Пшибось, Ян Парандовський, Ян Бженковський, Ялу Курек, Адам Важик. Тому по суті, це була поетична група краківських авангардистів, які в зацікавленні сучасністю та естетикою цивілізації були дуже близькими до футуризму.
Інші їхні ідейні засади апелюють до людської маси, а не до окремого індивіда. Їхня поезія досить стримана в емоційному плані, яка намагається боротися з ліризмом романтичною метафізикою, яка притаманна для модернізму. Основне завдання поезії — пояснювати світ, а література покликана допомогти людині віднайти себе у новому світі, де засадничими є місто, маси і машини.
Основним ідеологом і керівником, як вже згадувалося, був польський поет, письменник, літературний критик та теоретик літератури Тадеуш Пайпер, котрий в період Другої світової війни жив у Львові.
Спочатку він публікував теоретичні засади “Краківського Авангарду” у журналі “Нове Мистецтво”, а згодом вже у 1922 році у першому номері часопису “Zwrotnica” надрукував статтю “Точка виходу”, яка була подібною до маніфесту Томмазо Марінетті.
