Станіслав Виспанський — відомий польський поет, драматург, режисер та художник. Повне ім’я Станіслав Матеуш Ігнацій Виспанський — патріотичний письменник із сильною національною позицією і талановитий художник та дизайнер, з неповторним власним стилем.
Недарма, Виспянського ставлять поруч з трійкою найвідоміших польських поетів — Міцкевичем, Словацьким, Красінським. Далі на ikrakow.
Історія життя та плідної діяльності Станіслава Виспянського
Народився Станіслав Виспянський п’ятнадцятого січня 1869 року у Кракові у сім’ї скульптора Франтішека Виспанського та Марії Виспянської, котра померла від сухот, коли Станіславу було лише сім років. Проте встигла прищепити сину любов до поезії та народних пісень, оскільки сама писала вірші та любила співати.
Через схильність батька до алкоголізму, після смерті матері, Станіслав живе зі своєю тіткою, материною сестрою Йоанною Станкевич та її чоловіком — Казимиром. В інтелектуальному середовищі дому Станкевичів Виспянський знайомиться з відомим польським художником Яном Матейком, котрий помічає в хлопця талант до малювання та дає йому перші уроки.
Спочатку Станіслав Виспянський навчався у середній школі святої Анни. Потім, у 1887 році вступив на філософський факультет Ягеллонського університету, хоча відвідував лише ті предмети, які були пов’язані з мистецтвом. Водночас, Станіслав навчається у Краківські школі мистецтв, директором якої був Ян Матейко. Він же запросив студента долучитися до оформлення інтер’єру костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії.
Після мандрівки Польщею у 1890 році, Виспанський повернувся до Кракова з великою кількістю різних малюнків. Згодом того ж року художник вирушив на місяць у подорож по Європі — Францію, Німеччину, Швейцарію, Італію, що вплинуло на творче становлення митця.
Плідним для Станіслава Виспянського стає 1897 рік, коли він отримує посаду редактора у краківському журналі “Життя”, запрошення до краківського товариства “Штука”, замовлення на оформлення вітражів у Домініканському та Францисканському костелах. Тоді Виспанський дебютував як письменник-драматург п’єсою “Легенда”, після якої пише та видає ще низку драм. Зокрема, у 1901 році — найвідомішу свою п’єсу “Весілля”, яка мала великий успіх у театрах.
У 1906 році Станіслав Виспянський стає професором у Краківській академії мистецтв. В останні роки життя тяжко хворів та лікувався. Помер від невиліковної хвороби — сифілісу двадцять восьмого листопада 1907 року у селищі Венгжце. Похований у Кракові.
Творча спадщина польського письменника та художника Станіслава Виспянського
Життя Станіслава Виспянського хоч і коротке, але надзвичайно плідне. Митець прожив лише тридцять вісім років і активно працював близько десяти років, але за цей час встиг створити багато шедеврів у різних сферах мистецтва, зокрема у літературі та малярстві.
Також, Виспянський прославився як режисер, найбільше театральною постановкою “Дзядзів” Адама Міцкевича та 1905 році опублікував дослідження про театр “Гамлет”.
Недивно, що в письменництві Станіслав Виспянський найбільшу увагу приділяв саме драматургії і створив сімнадцять п’єс: на історичну (“Болеслав Сміливий”, “Листопадова ніч”, “Варшав’янка” та інші), античну (“Повернення Одіссея”, “Мелеагр” та інші) та сучасну йому тематику (“Весілля”, “Звільнення”, “Акрополь” та інші).
Живописна спадщина Станіслава Виспянського, яка нараховує кілька сотень картин та малюнків, була представлена у Кракові циклом виставок з 2017 по 2019 роки. Лише на відкритті проєкту виставка “Виспанський” містила близько п’ятисот творів художника.
Увагу також привертає книжкова графіка Виспянського, його серія малюнків рослин — гербарій. Найвідоміші його роботи виконані пастеллю — “Материнство”, “Хеленка”, “Портрет дівчинки”, “Подвійний портрет Елізи Паренської” та багато інших.
