Чеслав Мілош — польський поет та прозаїк, літературознавець, перекладач, есеїст і юрист. Лауреат відомих премій з літератури, зокрема — Нейштадської літературної премії 1978 року та Нобелівської премії з літератури у 1980 році. За свої досягнення Чеслав Мілош став одним із найвідоміших польських письменників, як у Польщі, так і в усьому світі. Детальніше на ikrakow.
Життєвий шлях і формування художнього таланту Чеслава Мілоша
Народився Чеслав Мілош тридцятого червня 1911 року у литовському тепер селі Шетейне у польській шляхетській сім’ї, яка жила у родинному маєтку матері Вероніки. В родині розмовляли польською, хоча Чеслав знав ще й литовську. Сам Чеслав Мілош завжди визнавав себе польським письменником, якого однак ніколи не полишали пейзажі Литви у передвоєнний час.
Навчався у Вільнюсі, спочатку у гімназії, згодом на полоністиці та праві у Віленському університеті імені Стефана Баторія. Під час студентських років, у 1930-ті роки, дебютував як поет в університетському журналі “Alma Mater Vilnensis”. Тоді ж засновує разом з однодумцями віленське літературне угрупування “Жаґари” аванґардного спрямування. Згодом Чеслав Мілош переїхав до Варшави, де до німецької окупації працював на радіо.
Під час війни їде до Румунії, звідки ненадовго повертається до Литви, а після радянської окупації Литви у 1940 році, знову їде до Варшави, а від неї у 1944 році — до Кракова. Під час німецької окупації багато пише в підпіллі, а після звільнення — деякий час співпрацює з комуністичною владою. Проте вже у 1951 році Чеслав Мілош пориває зв’язки комунізмом і отримує політичний притулок у Франції.
У Франції письменник живе і працює до 1960 року, співпрацює у Парижі з Літературним інститутом. Тоді переїжджає до США, де стає професором слов’янської філології у Каліфорнійському та Гарвардському університетах. Американський період творчості Чеслава Мілоша — один з найбільш плідних. Так, у 1980 році йому присуджують Нобелівську премію з літератури.
У 1993 році Чеслав Мілош знову переїжджає і цього разу знову до Кракова, де й мешкає останні роки свого життя. Там і помирає у 2003 році.
Художня творчість і Нобелівська премія з літератури Чеслава Мілоша
Чеслав Мілош звернувся до творчості ще у юні роки. Молодий поет писав у контексті літературного угрупування «Жагари», яке діяло у тридцятих роках ХХ століття. Учасники літературного об’єднання творили під гаслом авангардизму, який мав свої окремі вияви. Зокрема, стилю поетичної творчості Чеслава Мілоша притаманний катастрофізм.
Перта збірка поета виходить у 1936 році під назвою «Три зими». Наклад книги складав близько трьохсот примірників, що було досить багато як для автора-початківця. Вже у першій збірці поезія Чеслава Мілоша вирізнялася особливим стилем написанням – де значення заховані в метафоричну та складну мову. Тексти поета визначили як герменевтичні, що “промовляють” до читача емоційністю та глибокими сенсами.
Збірка «Три зими» пронизана наскрізь меланхолійним та часто апокаліптичним настроєм, ці вірші започатковують катастрофізм як певний стиль автора.
Відомими творами Чеслава Мілоша також є повісті – «Здобуття влади», «Долина Ісси», збірки поезій «Порятунок», «Денне світло» «Місто без назви», «На березі річки», книги есеїстки – «Родинна Європи», «Поневолений розум», «Абетка» тощо.
Особливим досягненням поета стало відзначення його творчості Нобелівською премією з літератури, яку він отримав у 1980 році. Чеславу Мілошу присудили нагороду за те, що він той: «Хто передбачав незахищеність людини у світі, сповненому конфліктів».
