Повне ім’я Антоній Ігнацій Тадеуш Кепінський (пол. Antoni Ignacy Tadeusz Kępiński) — визначний польський лікар, психіатр, вчений, філософ, гуманіст. Його вважають генієм в галузі психіатрії та визнають найвідомішим польським психіатром. Він уславився як творець концепції інформаційного метаболізму та аксіологічної психіатрії, що висвітлив у своїй книзі “Психопаталогія неврозів”. Далі на ikrakow.net.
Антоній Кемпінський вважається почесним громадянином міста Долини.
Життя, навчання й перші наукові досягнення Антонія Кемпінського
Народився Антоній Кемпінський шістнадцятого листопада 1918 року в місті Долина на Бойківщині, що в Івано-Франківській області. Освіту здобув у Новодворські гімназії у Кракові, яку закінчив у 1936 році. Тоді розпочав студіювати медицину в Ягеллонському університеті, які були перервані через війну, у якій брав участь спочатку як доброволець, але потім утік до Іспанії, де був заарештований та ув’язнений. Після звільнення у 1943 році виїхав до Англії, де був учасником польських збройних сил.
Нарешті у 1944 ‒1945 роках він закінчив медичні студії в Единбурзі та отримав диплом у 1946 році. Незабаром повернувся до Польщі (1947), зокрема до Кракова. Тут свою долю Антоній Кемпінський пов’язав із кафедрою та клінікою психіатрії Медичної академії в Кракові. Одинадцятого листопада 1947 року він отримав диплом доктора в Ягеллонському університеті (факультет медицини), а двадцять другого грудня 1949 року отримав ступінь доктора психіатрії.
Його дисертація мала назву “Okres zamącenia po wstrząsie elektrycznym, czas jego trwania a typ konstytucjonalny i rasowy” (“Період розладу після ураження електричним струмом, його тривалість проти конституційного і расового типу”), науковий керівник проф. Еугеніуш Бжезіцький.
У 1952 році Антоній здобув другий науковий ступінь за спеціальністю психіатрія. А вже у 1960 році Радою медичного факультету Медичного університету в Кракові йому присвоєно вчений ступінь доцента за працю “Орієнтовний рефлекс в органічній деменції”.
З першого жовтня 1969 року він був зав. кафедри та клініки психіатрії Медичного університету в Кракові. На посаду доцента призначений у 1972 року, коли вже був важко хворий. Незадовго до смерті в 1972 р. він був призначений професором цієї кафедри.
Антоній Кепінський брав участь у програмі лікування людей, ув’язнених у концтаборі в Освенцимі. Нагороджений почесним знаком “За зразкову роботу в охороні здоров’я”, Золотим Хрестом, Лицарським Хрестом.
Помер восьмого червня 1972 року та похований на Сальваторському цвинтарі в Кракові.
Діяльність й погляди Антонія Кемпінського
Цікаво те, що знання й інтереси Антонія Кемпінського не обмежувалися психіатрією, а доповнювалися з інших наукових сфер — біології, нейрофізіології, біокібернетики, психології, соціології, філософії, етики.
Він був попередником індивідуальної та групової психотерапії в Польщі та вважав психотерапію невід’ємною частиною психіатрії. Психотерапія використовується для усунення хаосу і безладу, властивих структурам психічної системи індивіда, насамперед, системі цінностей. Особливу роль в лікувально-діагностичному процесі Антоній відводив особистостям самого психотерапевта, а також емоційним відносинам: пацієнт (клієнт) ‒ терапевт. Ці відносини повинні носити когнітивний і емоційний характер, орієнтовані на мету виявлення образу пацієнта та можливості його розвитку.
Основними рисами психотерапевта Антоній Кемпінський вважав віру в одужання хворого, терпіння, здатність зрозуміти хворого (емпатія), уміння завоювати довіру. Він підкреслював, що “найкраща школа психіатрії” — це прямий контакт і діалог з пацієнтом.
На думку Антонія Кепінського, психіатричне обстеження повинно відрізнятися від обстеження, яке проводять інші лікарі, оскільки розбіжності з’являються вже при визначенні мети обстеження, а саме встановлення конкретного діагнозу, що просто неможливо в психіатрії, тому що діагноз може базуватися на різних критеріях.
