Коли у Кракові говорять про місце, де навчався Микола Коперник, йдеться не лише про сторінку з історії Ягеллонського університету. У стінах найстарішої будівлі закладу – Collegium Maius студенти слухали лекції з математики й астрономії, професори проводили диспути, а бібліотека зберігала тисячі книг. Саме активне університетське життя поступово перетворило заклад на один із осередків науки Кракова, пише ikrakow.net.
Вплив Collegium Maius не завершився з середньовічними лекціями. Наукові інструменти, книги, університетські документи, портрети професорів і старовинні традиції пережили не одне століття, а сама будівля стала місцем, де минуле університету продовжує працювати на культуру міста. Тому історія Collegium Maius цікава ще й тим, як у Кракові формувалася культура знань.
Collegium Maius: історія університетської науки
Академію Краківську заснував король Казимир Великий у травні 1364 року, але після його смерті у 1370 році діяльність закладу занепала. Відновлення пов’язане з королем Владиславом II Ягайлом у 1400 році, який використав кошти зі заповіту королеви Ядвіги Анжуйської та придбав наріжну кам’яницю на розі сучасних вулиць Ягеллонської (Jagiellońska) та святої Анни (św. Anny).
Ця споруда стала основою Collegium Maius. У XV столітті університет поступово придбав ще й сусідні будинки, і окремі приміщення об’єднали в один комплекс. Так сформувалося місце, де університетське життя отримало постійну базу для роботи професорів та студентів.
У Collegium Maius відбувалося не лише навчання студентів, а й:
- диспути;
- спільні трапези та професорські зустрічі.
Після пожеж 1462 та 1492 років комплекс продовжили перебудовувати, а у 1493 році уклали договір із майстром Йоганном із Саксонії на спорудження аркадних галерей із кришталевими склепіннями. У 1540 році заклад набув форми пізньоготичного комплексу з квадратним планом і внутрішнім аркадним подвір’ям.
Особливості споруди Collegium Maius
У цьому закладі навчання не обмежувалося лекційною залою. На партері розташували лекторії, названі іменами античних вчених: Сократа, Галена, Птолемея, Піфагора та Платона. Поруч виділили приміщення для професорів, архіва та скарбниці.
Окреме значення мала бібліотека. Її звели у 1519 році, оскільки у XVI столітті університетське зібрання вже налічувало близько 8000 томів і вимагало більшого приміщення.
Спеціально передбачили:
- Аулу (Aula) – університетську залу для академічних потреб;
- Спільну залу (Stuba Communis) – для загальних трапез, диспутів та виборів ректора.
Так Collegium Maius об’єднав різні складники наукової роботи: від лекторіїв і бібліотеки до архіву та скарбниці. Краківська академія стала осередком, який приваблював студентів із різних країн Європи, а знання не лише передавали від викладачів до студентів, а й накопичували та розвивали.
Коперник і краківська астрономія
Наприкінці XV століття Краківська академія була відомою своїми студіями з математики та астрономії. Там викладали відомі математики та астрологи Ян із Глогова (Jan z Głogowa), Альберт Брудзевський (Albert Brudzewski) і Марцин Билиця з Олькуша (Marcin Bylica z Olkusza).
Для науки важливими були не лише лекції. У жовтні 1494 року Академія отримала цінні предмети за заповітом відомого на той час астронома та астролога Марцина Билиці (Marcin Bylica):
- арабську астролябію, виготовлену у 1054 році;
- астролябію, зроблену у 1486 році;
- торкветум від 1487 року;
- небесний глобус, створений у 1480 році Гансом Дорном із Буди.
У цьому закладі навчався й легендарний Микола Коперник (Mikołaj Kopernik), чиє ім’я стало найвідомішим для історії. Але часто забувають, що його освіченість – заслуга академічної спільноти Кракова, де математика та астрономія вже мали своїх дослідників.
Від університету до культурної спадщини
У XVIII столітті Collegium Maius почав втрачати роль, яку відігравав у середньовічному університеті. Реформа Гуго Коллонтая 1777–1783 років ліквідувала колегіальну автономію, професорські резиденції та спільне життя викладачів, а більшість лекційних залів перенесли до інших будівель. У Collegium Maius залишили тільки бібліотеку та архів, тому будівля поступово стала місцем збереження університетських знань і пам’яті.
Але у XIX столітті ця роль зміцнилася. У 1840–1870 роках комплекс перебудували в неоготичному стилі під потреби Ягеллонської бібліотеки, а після 1867 року університет знову став важливим центром польської науки та культури. У 1867 році професор археології та мистецтва Юзеф Лєпковський створив Кабінет мистецтва та археології – основу майбутніх університетських музейних зібрань.
Як Collegium Maius став музеєм?
У XX столітті питання збереження університетської спадщини набуло особливої ваги. Після окупації Кракова у 1939 році п’ятьох ректорів Ягеллонського університету нацисти арештували та відправили до концтабору Заксенгаузен. Для тих викладачів, які залишилися, збереження будівлі, документів, наукових предметів і витворів мистецтва стало важливим для пам’яті університету. І вони робили все можливе й неможливе, аби це завдання виконати.
Після Другої світової війни Сенат Ягеллонського університету ухвалив рішення про створення музею. Реставрація Collegium Maius тривала з 1949 до 1964 року: прибрали неоготичні нашарування та повернули споруді вигляд до перебудови 1840 року, спираючись на збережені плани та малюнки.
До музейної спадщини увійшли:
- понад 2000 наукових приладів для астрономії, геодезії, навігації та фізики;
- глобуси XVI–XIX століть;
- понад 1400 картин;
- скульптури;
- світлини;
- оригінальні університетські символи (церемоніальні жезли, персні та ланцюги).
Музей відкрили у травні 1964 року до 600-річчя університету, і того ж року Collegium Maius внесли до реєстру пам’яток. Відтоді його колекції розповідають історію науки через реальні предмети: від старовинних приладів і глобусів до портретів професорів та університетських символів.
Найцінніші експонати скарбниці
Університетська скарбниця Collegium Maius – одне з головних приміщень музею Ягеллонського університету. Там зберігають оригінальні університетські символи влади, старовинні наукові прилади та пам’ятки, пов’язані з історією Академії від XV століття.
Серед найважливіших експонатів:
- готичні церемоніальні жезли – подарунки королеви Ядвіги Анжуйської (Jadwiga Andegaweńska), кардинала Збігнєва Олесницького (Zbigniew Oleśnicki), кардинала Фридерика Ягеллончика (Fryderyk Jagiellończyk) та єпископа Бернарда Мацієвського (Bernard Maciejowski);
- ректорські персні XV–XIX століть і ланцюги – університетські символи влади та статусу;
- глобус Ягеллонський (Globus Jagiellonicus) – один із найдавніших, із позначенням Америки, заповіданий Академії професором математики Яном Брожеком (Jan Brożek);
- срібний стіл короля Яна III Собеського (Jan III Sobieski).
Є й сучасні цінні експонати: Оскар режисера Анджея Вайди (Andrzej Wajda), медаль Нобелівської премії Віслави Шимборської (Wisława Szymborska), олімпійське золото Роберта Корженьовського (Robert Korzeniowski), світлина Землі з автографом Ніла Армстронга з підписом “Музею Коперника” (Muzeum Kopernika). Скарбниця розташована на першому поверсі між Спільною залою та Аулою, відвідати її можна тільки з екскурсією.
Чому Collegium Maiusc залишається символом інтелектуальної культури Кракова?
Collegium Maius продовжує працювати не лише як музей. У його приміщеннях проходять засідання Сенату університету, конференції, інавгурація навчального року. Там зберігаються й традиції, які університет переносить із минулого у сучасність. Наприклад, в урочистій професорській процесії беруть участь до 350 викладачів у традиційному академічному вбранні. Цю університетську традицію внесли до списку нематеріальної культурної спадщини Польщі.
Привертають увагу також:
- старовинний девіз “Plus Ratio Quam Vis” (Нехай розум переважає силу), розміщений на порталі Аули;
- годинник із постатями королеви Ядвіги Анжуйської, короля Владислава II Ягайла, реформатора Гуго Коллонтая та інших видатних особистостей.
Саме у цьому й полягає сучасна роль Collegium Maius для Кракова. Це місце, де співіснують університетська робота, наукова пам’ять, церемонії та культурні традиції. Тому найстаріша будівля Ягеллонського університету залишається не просто свідком минулого, а й цінним складником інтелектуального життя міста.