Юзеф Богуш (пол. Józef Bogusz) — визначний польський хірург, історик медицини, професор Collegium Medicum у Ягеллонському університеті, співзасновник і редактор медичного журналу у Кракові “Zeszyty Oświęcimskie” (“Освенцінських зошитів”), які документували події Другої світової війни. Юзеф Богуш був двічі поданий на здобуття Нобелівської премії миру Сенатом Республіки Польща, пише ikrakow.net.
Сторінками життя Юзефа Богуша
Народився Юзеф Богуш одинадцятого вересня 1904 року в українському місті Тернопіль (на той час місто перебувало під владою Королівства Галичини та Володимирії спільно з князівством Краківським, Австро-Угорщина) у родині Кароля Бінкенфельда, єврейського лікаря та Густави з роду Голдберг.
Юзеф закінчив медичні студії в 1928 році на медичному факультеті Ягеллонського університету, а потім почав працювати в хірургічній клініці цього факультету, спочатку під керівництвом професора Максиміліана Рутковського, а згодом – Яна Ґлацеля.
Під час Другої світової війни Юзеф Богуш мешкав у Варшаві. Працював у нейрохірургічному відділенні лікарні імені Дитятка Ісуса і водночас керував хірургічною клінікою. За участь у Варшавському повстанні Юзеф був нагороджений Хрестом Варшавського повстання.
Після війни Юзеф Богуш повернувся до Кракова, де з березня 1945 року працював у Медичній академії, також був там завідувачем першого хірургічного відділення та клініки Ягеллонського університету. У 1953 році він призначений на посаду доцента того ж університету.
Юзеф Богуш був віце-президентом, а в 1966–1968 роках президентом Головного правління Товариства польських хірургів. Окрім того, він був членом багатьох польських та закордонних наукових товариств. У 1960 і 1970 роках рада медичного факультету подала клопотання про присвоєння звання професора, яке, однак, тоді не було присвоєно.
Помер Юзеф Богуш двадцять першого березня 1993 року у віці вісімдесят вісім років та похований на Раковицькому цвинтарі в Кракові.
Наукова діяльність Юзефа Богуша
Юзеф Богуш — один з визначних послідовників хірургів щитоподібної залози краківської школи. У коло його інтересів також входили й інші, суміжні сфери медицини, зокрема, хірургія шлунка, кишечника та жовчовивідних шляхів та питання хірургії в літньому віці.
Великим досягненням Юзефа Богуша було й те, що завдяки удосконаленню техніки хірургічного втручання він знизив смертність при операціях гіперактивного зоба в клініці з 5,3% у 1950-х роках до 0,8% у кінці 1960-х років. У той же час він успішно впровадив техніку штучного формування заднього проходу та вирішив психологічні проблеми прооперованих пацієнтів.
Цікаво, що однією з найбільших його пристрастей та сфер зацікавлення була історія хірургії, яку Юзеф Богуш вивчав протягом життя. Свої досягнення в науці та спостереження у сфері медицини описав у книгах, академічних підручниках та близько двохсот наукових публікаціях, які були опубліковані, як у Польщі, так і за її межами.
У деяких своїх працях Юзеф Богуш описав історію польської хірургії, а також торкався етичних проблем моралі та моральності людини як науки. Серед відомих його книг “Лікар і його пацієнти” (“Lekarz i jego chorzy”), “Нарис історії польської хірургії” (“Zarys dziejów chirurgii polskiej”), “На службі здоров’я та життя людини” (“W służbie zdrowia i życia ludzkiego”) та інші, які високо оцінювало Товариство польських хірургів.
Дві праці Юзефа Богуша присвячені медсестрам — “Хірургія для медсестер” та “Енциклопедія для медсестер”.
