Одо Буйвід, повне ім’я Одо Фелікс Казімеж Буйвід (пол. Odo Feliks Kazimierz Bujwid) — відомий в історії польської медицини як перший польський бактеріолог, засновник гігієни та профілактики охорони здоров’я, один з перших вчених у Польщі, який займався виготовленням вакцин, зокрема і проти сказу. Більше на ikrakow.net.
Сторінки життя Одо Буйвіда та його сім’ї
Народився Одо Буйвід тридцятого листопада 1857 року у Вільнюсі та походив зі сім’ї збіднілої литовської шляхти, син Фелікса та Берти. Пізніше його батько переїхав до Варшави і працював канцеляристом у ратуші. Згодом до Варшави перебирається і сам Одо, який у п’ятнадцять років став сиротою. Залишившись у скрутному матеріальному становищі з двома молодшими сестрами Одо давав приватні уроки і водночас навчався у Варшавській гімназії.
У 1879 році Одо Буйвід вступає на факультет медицини в Імператорському Варшавському університеті. У 1885 році він їздив до Берліна, де отримав професійну підготовку з бактеріологічної спеціалізації у Роберта Коха. Після повернення до Варшави Буйвід створив першу в той час у Польщі бактеріологічну лабораторію. Цього ж 1886 року Одо Буйвід успішно закінчив навчання на медичному факультеті Варшавського університету.
А в 1886 році студіював методи вироблення вакцин проти сказу в Парижі в Інституті відомого французького мікробіолога Луї Пастера. Повернувшись додому, у Варшаві Буйвід заснував перший у Польщі інститут вакцинації й профілактики сказу за методом Пастера. У той же час Одо Буйвід читає лекції лікарям з бактеріології, які вийшли друком у 1887 році та стали першим у Польщі підручником з бактеріології.
У період свого наукового успіху та перших професійних кроків у медицині в 1886 році Одо Буйвід одружується. Його дружина Казиміра, з родини Клімонтович, була однією з найважливіших діячок першої хвилі феміністичного руху в Польщі. У неї з Одо було шестеро дітей: Казимира, Зофія, Ядвіга, Гелена, Станіслав і Ян.
Цікаво, що їхня донька Гелена, після чоловіка Юргелевича, була першою жінкою, яка отримала ветеринарний диплом 1923 року після успішного закінчення Академії ветеринарної медицини у Львові. Гелена була лейтенантом 11-го Легіонерського Уланського полку, чотири рази нагороджена Хрестом Доблесті за хоробрість, виявлену під час оборони Львова.
Наукова діяльність Одо Буйвіда у Кракові
У 1893 році Рада медичного факультету Ягеллонського університету запропонувала Одо Буйвіду новостворену кафедру гігієни. Тоді вчений переїхав до Кракова, незважаючи на те, що консервативні університетські групи стримано й неохоче сприйняли нові природничі та наукові тенденції, які він розвивав. З самого початку Буйвід розгорнув надзвичайно інтенсивну наукову діяльність, крім того, створив у Кракові другу в країні установу пастерівської вакцинації, де відбувалися дослідження туберкульозу.
Саме Одо Буйвіду належить перша протидифтерійна сироватка, виробництво якої організував у Кракові та Варшаві. Згодом виробляв також й інші сироватки. Водночас, Буйвід викладав у Ягеллонському університеті гігієну та бактеріологію.
Окрім численних наукових публікацій, дисертацій, Одо Буйвід активно займався громадською роботою. У 1896 році, обраний радником міста Кракова, він сприяв створенню в місті водопроводу та мережі каналів. Був прихильником популяризації освіти, співзасновником місцевого третього гуртка Товариства народної школи, організатором — разом із дружиною — першої жіночої гімназії, підтримував боротьбу жінок за допуск до навчання в університеті.
Одо Буйвід приваблював молодь із сучасними поглядами, а його дім став осередком для представників прогресивної краківської інтелігенції. У міжвоєнний період він був членом особистої ради президента, а в 1931–1933 роках — тимчасової міської ради.
Одо Буйвід був почесним членом Польського клубу есперанто, а також ініціатором створення Польсько-Югославського товариства. У своєму будинку на Любіч, 34 він створив завод з виробництва сироваток і вакцин, який під час німецької окупації забезпечував польське населення вакцинами проти тифу. Пізніше там діє музей.
У віці 75 років, після смерті дружини, він почав писати щоденник, спочатку у формі листів до дружини, потім у формі класичних нотаток. Сам Одо Буйвід помер двадцять п’ятого грудня 1942 року, похований на Раковицькому цвинтарі в Кракові.
