7 Грудня 2022

Фізик, що півжиття провів у горах – геніальний Зигмунт Клеменсевич

Related

Історія, символіка, конкуренція  та чим особливий футбольний клуб “Вісла Краків”

«Вісла Краків» є одним із двох найвідоміших спортивних клубів...

Спорт для інтелектуалів по-польськи: як та де грають в шахи краків’яни

Елегантний шаховий спорт з’явилася в Кракові понад 100 років...

Роберт Кубіца – єдиний польський пілот в історії F1

Виховувати гонщика в країні без жодної належної траси —...

Share

Зигмунт Олександр Клеменсевич – видатний науковець, альпініст, гірськолижник, фізик, хімік, професор Політехнічного інституту у Львові, Лондоні і Глівіце. Автор численних праць у галузі фізико-хімії, електрохімії, термодинаміки та ядерної фізики. Йому вдалося вдало поєднати науку та спорт в своїй кар’єрі, які для нього були водночас і хобі, і джерелом гарного заробітку, пише ikrakow.net.

Початок польсько-української кар’єри

Зигмунт Александер Клеменсевич народився 24 квітня 1886 в Кракові. Він був сином Роберта (вчителя історії та географії, директора гімназії) та Марії Юзефи, уродженої Райхман (письменниці та перекладачки скандинавської літератури). 

З 1892 року жив у Львові і там у 1896–1902 роках відвідував 5-ту гімназію. У 1904–1908 роках вивчав хімію, фізику і математику у Львівському університеті. Серед його вчителів були: Б. Радзішевський, В. Серпінський, М. Смолуховський та С. Толлочко. Під керівництвом останнього Клеменсевич написав дисертацію «Хлорид сурми як іонізуючий агент», за яку в липні 1908 року отримав ступінь доктора філософії.

У 1908-1911 роках як стипендіат Національного відділу вчений працював у Вищій технічній школі в Карлсруе в лабораторії Ф. Хабера. Там він сконструював спеціальний скляний електрод (так званий електрод Клеменсевича), особливо корисний для вимірювання концентрації іонів водню. Він також відредагував розділ Kritische Grössen до відомої на той час енциклопедії Stähler.

Після повернення, у 1912 році, здобув кваліфікацію з фізичної хімії та електроніки на філософському факультеті Львівського університету. У 1913 році отримав грант від Фонду Карнегі-Кюрі і поїхав до Парижа, де працював у Сорбонні під керівництвом Марії Склодовської-Кюрі над електрохімією радіоактивних елементів. Після початку Першої світової війни продовжував працювати в Парижі в Інституті ім. Пастера під керівництвом Я. Даниша і розробив нову технологію синтезу сальварсану.

Організатор польської вищої освіти за кордоном

У 1919 році Клеменсевич працював у Політехнічній школі у Львові (з 1921 у Львівській політехніці), спочатку заступником, а з 1920 — професором. Він очолював кафедру фізики на факультеті сільського господарства та лісівництва, потім на факультеті комунікації, і нарешті – на хімічному факультеті. Був одним з організаторів загальної кафедри і до її ліквідації в 1932 році читав на ній лекції з радіоактивності. Разом зі своїми однодумцями проводив переважно дослідження з електрохімії.

1940 Зигмунд Клеменсевич переїжджає до Казахстану. У 1942 році приєднався до армії генерала В. Андерса і через Іран і Єгипет пробрався до Лондона. Там він брав активну участь в організації польської вищої освіти за кордоном. У 1944 році уряд в еміграції призначив його головою Ради академічних технікумів. Він також організував Польський технологічний університет у Лондоні, перетворений на Польський університетський коледж. Клеменсевич викладав там фізику і в 1947–1951 роках керував університетом.

Науковець повернувся до Польщі в 1956 році і очолив кафедру ядерної фізики Сілезького технологічного університету в Ґлівіце. Організував там спеціалізацію з атомної енергетики. Серед співробітників він мав переважно колишніх асистентів із Львівської політехніки.

Вчений – засновник школи альпінізму

Зигмунт Клеменсевич був провідним діячем польського альпіністського руху перших років ХХ століття. Спочатку як топовий альпініст, потім як ідеолог і нарешті як організатор.

Написав основний польський підручник з альпінізму і опублікував його в 1913 році. Крім того, він формулює етичне співвідношення між альпінізмом і гірською природою, пише правила альпіністського спорту і є активним членом редакції журналу «Татерник» в 1907—1912 роках. Він засновує товариство альпіністів Карпат у Львові і є  його президентом у 1919-1939 роках. Він заснував Спілку польських лижників і був її віцепрезидентом з 1922 по 1939 рік. Поляки в той час були найкращими альпіністами та лижниками поза Альпами. Водночас він пише багато туристичних і лижних путівників від Бещаду на схід через Гуцульські гори, Славське до Чорної гори та Говерли.

.,.,.,.