Королівська столиця Польщі перебувала під окупацією нацистської Німеччини практично весь період Другої світової війни – з 6 вересня 1939 року до 18 січня 1945 року. Але на відміну від інших великих міст країни, які нещадно знищувалися артилерією ворожої армії, Краків залишився недоторканим. Проте помилково вважати це милістю з боку Третього рейху. Незважаючи на збережену інфраструктуру, нацистський гніт у цьому місті мало чим відрізнявся від інших населених пунктів країни. Докладніше про це читайте у матеріалі сайту krakow.net.
Винищування культури, традицій, історії
Безумовно, тим людям, яким у період Другої світової війни пощастило побувати в Кракові, відчували себе тут, ніби в паралельній реальності. На тлі суттєво зруйнованих Варшави чи Познані це місто вражало чистотою вулиць, функціонуючими магазинами, кафе та ресторанами, абсолютно цілими будівлями, а також акуратно одягненими місцевими жителями.
Все тому, що німецьким військам було абсолютно невигідно зрівнювати із землею Краків. Навпаки, через тиждень після того, як місто здалося без жодного пострілу, його оголосили адміністративним центром під керуванням генерал-губернатора Ганса Франка. А той, у свою чергу, оголосив про запуск усіх функціонуючих у місті підприємств, щоб постачати необхідне продовольство длдя Третього рейху.
Паралельно із захопленням промисловості німці вели активне відторгнення всього польського. Вищі навчальні заклади Кракова були закриті, натомість працювали лише кілька шкіл, де викладалася урізана навчальна програма, у якій були відсутні географія, історія, польська література. Їх замінили аналогічні предмети німецького спрямування. Крім того, Німеччина привезла до Кракова своїх учених для створення квазінаукового історичного інституту, наказавши знайти в походження стародавньої столиці німецьке коріння.
Масове винищення євреїв
Найбільш трагічною сторінкою в історії Кракова в той період стали численні вбивства євреїв, а також поляків єврейського походження. Особливо від цього постраждав Казімеж, де жили переважно представники цього народу. За період нацистської окупації німці вбили або вивезли до концентраційних таборів практично всіх мешканців району, влаштувавши там Краківське гетто.
Крім того, на території міста у той період функціонувала відома фабрика Оскара Шиндлера, яка займалася виробництвом емальованого посуду. Незважаючи на німецьке походження та повний ліміт довіри з боку Третього рейху, Шиндлер зумів урятувати від вірної смерті близько 1200 євреїв, влаштувавши їх працювати на своє підприємство. Цей подвиг не залишився поза увагою. Саме подіям Краківського гетто в 1993 році присвятив свій фільм відомий американський режисер Стівен Спілберг, робота якого згодом увійшла до списку 100 кращих американських кінокартин за версією Інституту кіномистецтва США.
Коли ж у 1945 році німецькі війська відступили під натиском радянської армії, визволення Кракова було лише формальністю, оскільки на зміну нацистам прийшла комуністична влада, утворивши Польську Народну Республіку, яка проіснувала до 1989 року. Однак поляки не забувають про події воєнних років та пам’ять тисяч безневинно вбитих співвітчизників.
Крім оскароносного фільму, про трагедію Краківського гетто в Казімєжі нагадує меморіальний комплекс у вигляді стільців, встановлених на площі в декілька рядів.
Ці відтворення меблів символізують особисті речі євреїв, яким вимушено доводилось їх викидали зі своїх затишних будинків і квартир, будучи жертвами злочинів від рук нацистів, які влаштовували погроми.
