Ян Лазарський – це відомий велогонщик, який ніколи не розлучався зі своїм велосипедом. Він любив велопрогулянки та тренування. Попри те, що Ян не мав достатньо коштів, аби професійно готуватися до турнірів, він все одно займав найвищі сходинки чемпіонатів, пише сайт ikrakow.net. За роки своєї карʼєри він тричі ставав чемпіоном Польщі. Лазарський часто засмучувався через те, що його потенціал не було використано наповну, тож нам лишається тільки здогадуватися, яких би висот Ян міг досягнути, якби заручився фінансовою підтримкою.
Коротко про Яна Лазарського
Ян Лазарський народився у Кракові у 1892 році 26 жовтня. Там само здобув початкову та середню освіту. Вивчившись на слюсаря, Ян заснував майстерню, однак йому бракувало професійних знань, тому вже у 1914 році він вступив до технічного училища в Ільменау (Німеччина). На літніх канікулах Лазарський вирішив навідати свого брата, який мешкав у Парижі. Саме в цей час назрівала Перша світова війна. Через те, що він був австрійським підданим, його одразу ж інтернували у Руані (Франція).
У 1916 році Лазарський втік до Швейцарії, де згодом влаштувався на фабрику зброї та амуніції під псевдонімом Ян Бушек. Через три роки йому вдалося повернутися до Польщі та продовжити роботу в майстерні. У 1920 році Ян вступив добровольцем до польської армії й прослужив там аж до укладення миру з Росією. За роки війни Лазарського спіткало увʼязнення у гестапо, там він пробув 8 місяців.
Як Ян Лазарський став велогонщиком?
Попри всі воєнні перипетії, Ян жив своє життя і повністю віддавався новому хобі – велоспорту. Початок карʼєри велогонщика припадає на 15 серпня 1919 року. Це саме та дата, коли він вперше взяв участь у велозмаганнях. Молодого велогонщика не сприйняли серйозно, з нього сміялися, адже його “залізний кінь” складався з частин двох велосипедів (чоловічого та жіночого). Ніхто навіть не сподівався, що Лазарський може перемогти. Юрба вболівала за Рудавського, який на початку змагання подивився на трофей переможця, і без жодних сумнівів зауважив, що ця річ для нього. На той час Ян не був знайомий з тактиками заїздів, він просто рушив на повній швидкості й переміг.
Через кілька років Лазарський здобув перемогу на чемпіонаті Польщі, де боровся за перше місце з елітними велогонщиками з-за кордону та передовими велосипедистами.
У 1925 році Ян повернувся з-за кордону, де він старанно тренувався, щоби поїхати на Чемпіонат світу в Нідерланди. Повернувшись до Кракова, він довго чекав на вказівки зверху й не мав можливостей нормально тренуватися. З нього знову сміялися, адже Ян тренувався на плантаціях, бо у Кракові на той час не було жодної велотраси. Однак начальство недбало поставилося до Лазарського, й він ледве зміг приїхати на змагання в передтурнірний день. В таких умовах здобути перемогу на закордонній арені було повністю неможливим.
У негараздах польського велоспорту Лазарський звинувачував “Асоціацію спорту”. На його думку, у верхівці думали тільки про красиві фото та вдалі газетні заголовки. Вони хотіли заробити на конкурсах, а про те, що велогонщику потрібна підготовка чи тренування, згадували в останню чергу.
На початку карʼєри Лазарського один добродій на прізвище Завадський запропонував “Асоціації спорту” покрити частину витрат на тренування Яна. Спочатку вони між собою домовилися, а потім за сприяння однієї “хорошої” людини проєкт закрився. Лазарський вважав, що у “Асоціації спорту” його злегка недолюблювали та не хотіли визнавати його успіхів. Відтак до самої старості він залишився на них ображеним.
Ян очолював Краківський клуб велосипедистів і мотоциклістів від початку своєї кар’єри й аж до 1929 року. Також цікаво, що Лазарський весь час змагався з кулею в нозі, яку дістав на війні, та попри це демонстрував чудові результати у велоспорті. У лікарів були підозри, що куля може спричинити зараження крові, тому у 1927 році він вже задумувався над операцією. Однак це хірургічне втручання мало поставити крапку на його захопленнях велоспортом. Вже у 1929 році Ян Лазарський завершив кар’єру велогонщика.