Його називають найвидатнішим літописцем в історії польського середньовіччя. Крім цього, Ян Длугош був талановитим істориком, літописцем, знавцем геральдики, географом, дипломатом та просвітителем польських королів. Також він залишив по собі величезну спадщину робіт, найпопулярнішою з яких є 12-томні «Аннали, або хроніки знаменитого Королівства Польського». Про життя та діяльність відомого польського вченого читайте у матеріалі сайту ikrakow.net.
Декілька фактів з біографії
Длугош народився в 1415 році в Бжезниці Серадзкій області. Він був четвертим сином Яна Недєльського, який отримав Бжезницьке староство за заслуги у великій війні проти Тевтонського ордена. Під час навчання на факультеті вільних мистецтв Краківської академії, Ян серйозно захопився історією. Ця галузь настільки зацікавила молодого студента, що заради неї він вивчив латину і прочитав Польську хроніку Вінцентія Кадлубека, написану двома сотнями років тому.
Через деякий час Длугоша помічає єпископ Збігнєв Олесницький і приймає рішення взяти молодого юнака під опіку, влаштувавши на роботу з гарним окладом у свою канцелярію. Влучне око на таланти священнослужителя не підвело – в 1436 році 21-річний Ян уже був висвячений на священика і став краківським каноніком.
Длугош не тільки схилив до себе Олесницького, а й завоював його довіру. Він керував конторою свого опікуна, організовував її архіви, стежив за маєтками єпископа та брав участь у закордонних місіях свого патрона. Крім того, він зустрічався з папами, брав участь у генеральному соборі в Базелі, проводив королівські консультації і навіть був присутній на коронації Владислава III Варненчика в Угорщині.
Маючи великий розум, але дуже неординарний характер, одного дня Ян Длугош тимчасово впав у немилість, коли виявився залученим до суперечки про те, хто мав стати єпископом Кракова. Сталось це після смерті його патрона і наставника. За свою думку він був засуджений до заслання та конфіскації майна, в тому числі й квартири в Кракові. За кілька років Длугоша амністували. Він повернувся в прихильність і знову почав працювати за короля.
Проблеми зі здоров’ям та передчасна смерть
В 1471 році Длугошу запропонували празьке єпископство. Однак він не поділяв політичну ситуацію Чехії, тож відмовився від цієї функції. Крім того, поїздка до Чехії негативно вплинула на його здоров’я – вроджена хвороба змусила залишитися на батьківщині. Незважаючи на це, він продовжував брати участь у дипломатичних місіях, у тому числі з чехами та угорцями.
В 1478 році Длугоша відправили з місією до Матіаса Корвінуса. Ціль полягала в тому, щоб переконати його припинити підтримувати тевтонських лицарів. З цією місією він впорався лише частково. І знову, як і у випадку з експедицією до Чехії, сильно захворів після повернення.
А 1479 році за рішенням Казимира Ягеллончика Длогуша планували призначити архієпископом Львівським. Однак посвяти дочекатися йому не судилося. Талановитий історик помер 19 травня 1480 року, а формальне папське схвалення його архієпископства до Польщі дійшло лише у червні.
Незважаючи на передчасну смерть, Длогуш залишив по собі плідну спадщину. Серед безлічі праць літописця на особливу увагу заслуговує реєстр товарів Краківського собору, праці з геральдики, каталог польських єпископів, житіє святого Станіслава та географічний опис польсько-литовської держави.
Але найпопулярнішою роботою історика є 12-томник “Анналів, або хронік знаменитого Королівства Польського”. Праця досі залишається достовірною хронікою історичних подій, що відбувалися у Східній Європі з IX століття до 1480 року (коли Длугош помер), а також є унікальним джерелом інформації про гідрографію та географію сучасних земель Польщі.
