Театр Юліуша Словацького у Кракові (спочатку називався Міським театром) – одна з найпопулярніших польських сцен. З моменту відкриття він отримав статус національної арени для служителів Мельпомени, задавши напрямок розвитку сучасної польської режисури, сценографії, постановки та акторської майстерності. Про спірне рішення побудувати новий театр у Кракові за вже існуючого, про історичні події, що відбулися в його стінах, а також діячів культури, які з них вийшли – читайте у матеріалі сайту ikrakow.
Історія появи
Ініціатива будівництва головної польської театральної сцени виникла у президента Кракова Юзефа Дітля 1866 року. В ті роки королівська столиця Польщі приваблювала гостей різних рівнів, які активно цікавилися мистецтвом. І хоча єдиний на той час театр по вулиці Ягеллонській мав професійну трупу і гарні традиції, його будівля не відповідала сучасним запитам і заходам необхідної безпеки.
Варто зазначити, що у пріоритеті першочергового будівництва проект театру випереджав навіть комплекс гідротехнічних споруд, який відклали на певний термін. Майбутнє розташування будівлі також викликало масу суперечок. В результаті було визначено територію площі Святого Духа, де влада наважилася на відчайдушний крок знести комплекс старовинних споруд. Затятим противником такої ініціативи був відомий польський художник Ян Матейко. Засуджуючи нехтування влади думкою городян, він навіть публічно відмовився від звання почесного громадянина Кракова.
Урочисте відкриття театру відбулося 21 жовтня 1893 року. Це була перша міська будівля з електричним освітленням, оснащена власною електростанцією. Рівень комфорту відповідав передовим європейським стандартам, а архітектура та інтер’єр повторювали зразки низки відомих світових театрів.
Майданчик для молодих культурних діячів
У 1809 році Міському театру надають ім’я великого польського поета та драматурга Юліуша Словацького на честь століття від дня народження.
Але незважаючи на регалії та високий статус національної сцени Польщі, театр активно просував сміливі експерименти, віддаючи перевагу не лише класиці, а й авангарду. Величезний успіх у цьому напрямі вніс легендарний художник, письменник та сценограф Станіслав Виспянський, ставивши на сцені театру найкращі свої твори, завдяки яким зал збирав аншлаги. Також успішними авангардистськими виставами тут відзначився відомий польський драматург Станіслав Віткевич, чиї драми викликали фурор серед краківської публіки.
На сцені театру та з режисерського крісла (зокрема і як дебютанти) працювали видатні служителі Мельпомени: Тадеуш Палівковський, Вілам Хожиця, Анджей Пронашко, Хелена Моджеєвська, Стефан Ярач, Тадеуш Ломницький та інші.
Окрему увагу дирекція театру приділила Людвіку Сольському. Як музейне приміщення тут збереглася гримерка легендарного польського актора, де розташована унікальна фреска, на якій популярні артисти XIX та XX століть залишали свої автографи та малюнки.
З 13 березня 1961 року театр поповнив список об’єктів у реєстрі охороняємих пам’яток культури Малопольського воєводства.
