Клоуни, акробати, дресирувальники, гімнасти – цирк зачаровує мільйони людей протягом багатьох століть. Поряд із великими європейськими містами не оминуло циркове мистецтво й королівську столицю Польщі. Про популярність вуличних виступів у Кракові, чому в місті не побудували стаціонарний цирк, а також зльоти та застої сфери – читайте у матеріалі сайту ikrakow.
Верхом на арену
Перші масштабні циркові вистави у Кракові датуються серединою XVIII століття. До цього подібні розваги суворо засуджувалися церквою. Однак згодом тиск був послаблений, і на міських площах стали проводитися сценографічні вистави за участю місцевих жонглерів, акробатів і шутів. Виступи мали успіх серед містян, оскільки плата за них була символічною і таке дозвілля міг собі дозволити будь хто. Щоправда, програма була мізерною, до того ж не займала небагато часу через відсутність електрики. Тому цирк влаштовували або до заходу сонця, або при світлі смолоскипів.
ХІХ століття – розквіт польського циркового мистецтва. В 1856 році у Варшаві відкривають першу стаціонарну дерев’яну арену місткістю понад 1500 осіб. У Кракові такий проект не було реалізовано, проте місцева публіка дефіциту цирку у своєму місті не відчувала. Все тому, що вигіднішим з економічного погляду було створення мандрівних колективів зі своїми наметами. Такі трупи за рік могли провести гастролі не лише у найбільших містах Польщі, а й побувати за її межами.
Серед бродячих колективів, особливо шанованих жителями Кракова, був цирк Станевських. Його виступи проходили на високому художньому рівні, а програми, що регулярно оновлюються, змушували з нетерпінням чекати чергових гастролей. Цирк дивував водними виставами, боями силачів, власним зоопарком та багатьом іншим. Також варто відзначити наявність у цирку Станевських власного величезного намету, який міг вмістити близько тисячі глядачів. Також до Кракова регулярно приїжджали цирки Гжибовського, Пенповського, Мушинського, Гаріна та француза Девюна.
Від державних до комерційних підприємств
Період Першої та Другої світових воєн ознаменувався застоєм у цирковому мистецтві Польщі. Мандрівні трупи були розформовані, а через неможливість годувати тварин дресирувальникам доводилося особисто вбивати своїх вихованців. Чимало артистів того періоду загинули на фронтах бойових дій.
Після війни інтерес до цирку знову зріс. Незважаючи на політичний та економічний вплив СРСР, під яким перебувала Польща, увага приділялася не лише роботі пересувних труп, а й підготовці майбутніх артистів у спеціальних училищах. Усі цирки країни стали державними установами підпорядковуючись Об’єднанню видовищних підприємств (Z.P.R.).
Радянський уряд також вважав розвиток пересувних труп більш вигідним, ніж будівництво стаціонарних арен. Для цього навіть суттєво розширили проекти наметів, щоб збільшити кількість місць. У той період окремі пересувні арени вміщали під куполом до трьох тисяч людей, а одним із неофіційних рекордів є п’ять тисяч глядачів.
Один із таких наметів цирку, що приїздив з гастролями в Краків, розміщувався у парку Блонь в 1980-90-х роках.
З настанням незалежності Польщі цирки знову стали комерційними.
