2 Жовтня 2022

Пам’ятник Леніну в Кракові. Падіння епохи

Related

Злочини окупаційної влади в Кракові під час Другої світової війни

Королівська столиця Польщі перебувала під окупацією нацистської Німеччини практично...

Незвичайні рекорди Кракова

Колиска польських королів відома у всьому світі не лише...

Маловідомі факти про Краків, які вас здивують

Краків називають столицею польських королів недарма. Це справді дивовижне...

Пам’ятник Леніну в Кракові. Падіння епохи

Особливістю більшості населених пунктів колишніх республік СРСР була обов'язкова...

Share

Особливістю більшості населених пунктів колишніх республік СРСР була обов’язкова присутність пам’ятника Володимиру Леніну десь у центральній частині: біля будинку культури чи міської ради. Не минула свого часу така доля і Краків. Радянський уряд абсолютно не цікавився, чи хочуть мешканці стародавньої польської столиці бачити на своїй вулиці постамент «вождя світового пролетаріату». Проте варто зазначити, що пам’ятник Іллічу краківчани не прийняли з першого дня появи та всіляко намагалися його знищити. Докладніше про це читайте у матеріалі сайту ikrakow.net.

Символ поневолення

Урочисте відкриття пам’ятника Леніну в Кракові відбулося 28 квітня 1973 року на території Алеї Троянд в урядовому місці Нової Гути. Радянські чиновники гордо величали скульптуру «найбільшою у всій Польщі», а городяни з ненавистю дивилися на ідол тоталітарної системи, присутність якого, на їхню думку, суттєво спотворювала Краків. Та й художнє виконання викликало масу суперечок: фігура заввишки 6,5 метрів Леніна, що прогулюється зі схрещеними за спиною руками загальним виглядом нагадувала горилу з американського фільму «Кінг-Конг». Свою ложку дьогтю в загальну неприязнь до монумента внесла й фінансова сторона: щоб відлити «вождя», партійні керівники вирішили позбавити сталеливарників їхніх премій та тринадцятої зарплати.

З моменту відкриття пам’ятника відразу почалися спроби негативно налаштованих краківчан його знищити. Завдання це було справді не з простих. Сам пам’ятник важив близько 7 тонн, а вся конструкція разом із гранітним постаментом – 174 тонни. До того ж комуністи чудово розуміли, що подібні акції неминучі, тому підготувалися до таких заходів заздалегідь – встановив біля скульптури будку з міліціонерами, які чергували на посту цілодобово.

У ніч із 17 на 18 квітня 1979 року до пам’ятника було закладено заряд вибухівки. Потужний вибух вибив вікна в прилеглих квартирах і вбив співробітник правоохоронних органів, що знаходився неподалік, а ось у самого «вождя» постраждала лише п’ята. В результаті Служба безпеки ПНР провела слідство, опитавши понад 5 тисяч людей. За підсумками головного підозрюваного було засуджено до страти та розстріляно. Втім, мешканців Кракова це не зупинило.

Протягом наступних років акції з підпалу та підриву пам’яток проводилися неодноразово. Окремі з них переростали в запеклі бої з силовиками, проте пам’ятник Леніну все одно залишався цілим і неушкодженим. Проте краківчани наполегливо вимагали декомунізації, і 10 грудня 1989 року їхні заклики були почуті. Цього дня скульптуру демонтували та перевезли до фортеці у Вробловицях, приховавши від сторонніх очей. А за три роки її викупив шведський бізнесмен Бенгт Ерландссон у створений ним музей.

Пісяючий Ленін

У 2014 році «вождь світового пролетаріату» знову з’явився на вулицях Кракова. Щоправда, скульптура цього разу не вражала своїм масштабом, та й вийшла комічною.

Так, статуя, встановлена ​​на площі Рейгана, була отруйно-жовтого кольору, зображуючи Ілліча в стилі пісяючого хлопчика.

Провокаційна постать викликала неоднозначну реакцію у городян. Одні називали скульптуру комічною, наголосивши, що це той рідкісний випадок, коли стиль «вождя світового пролетаріату» показаний без ідеалізму та захоплення. В інших сама присутність особи Леніна викликала огиду, оскільки на їх думку цьому історичному діячеві зовсім не місце в королівській столиці Польщі. Були й ті, хто робив фотографії на згадку, позуючи біля «кислотного Леніна». Втім, встановлення пам’ятника було частиною міського перформансу і вже за кілька днів скульптуру демонтували. Тож в обох випадках особистість Володимира Ілліча у Кракові не прижилася. Не шанують його мешканці міста.

.,.,.,.