Краків називають столицею польських королів недарма. Це справді дивовижне і неповторне місто, де можна побачити безліч історичних будівель, стародавніх пам’яток та стати учасником незабутніх туристичних маршрутів. Але, крім цього, місто таїть у собі і безліч маловідомих фактів, про які згадуються далеко не в кожному путівнику. У матеріалі сайту ikrakow.net пропонуємо ТОП-5 прикладів, які допоможуть ще краще дізнатися про цей дивовижний центр Малопольського воєводства.
Гімн Марії, що обривається на половині
Прогулюючись центром Кракова – Ринковою площею – ви гарантовано не обійдете стороною Церкву Успіння Пресвятої Діви Марії, яку також називають Маріатським костелом. Щогодини на одній із двох веж лунає гімн Марії, який завжди переривається в одному і тому самому місці. Для непоінформованих туристів такий підхід може викликати подив – чому мелодію не можна дограти до кінця. Проте все стає на свої місця, якщо дізнатися легенду, що передувала цій традиції.
Справа в тому, що в період середньовіччя висока вежа Маріацького костелу служила дозорним пунктом, де регулярно сидів горнист. Одного ранку він побачив, як до Кракова почали підступати татарські полчища. Він тут же затрубив з усіх сил в горн, щоб сповістити короля і все населення міста про небезпеку, що насувається. Але підступна стріла ворога пронизала йому горло, обірвавши звук такого життєво важливого сповіщення.
З того часу, коли на Ринковій площі звучить сигнал, він обов’язково обірветься на середині. У цьому полягає данина пам’яті про сміливого дозорця, який ціною власного життя зумів своєчасно попередити своїх земляків про ворожу армію, а ті мали змогу оперативно підготуватися до бою.
Дзвін Зигмунда – «ліки» від самотності
Серед найвідоміших польських набатів лідируючу позицію займає дзвін, розташований на Вежі Зигмунда у соборі святих Станіслава та Вацлава. Конструкція вагою 12 тонн є однією з найважливіших реліквій країни, а почути її звучання жителі та гості Кракова можуть лише на найзначніші польські свята та урочисті дати.
За свою багатовікову історію дзвін Зигмунда встиг обрости різними легендами та таємничими історіями. Існує думка, що його злили з молдавських гармат, кинутих противником після битви при Обертині. Однак ця гіпотеза не має історичного підтвердження, оскільки згадана битва відбулася на десять років пізніше з моменту злиття виробу.
Також існує цікава легенда про «вплавлений» королівський перстень у дзвін Зигмунда. Втім, і цей факт неможливо ні підтвердити, ні спростувати.
Набагато цікавішим є повір’я, пов’язане з «ліками» від самотності. Тим, кому не пощастило зустріти свою другу половинку або треба змінити власне сімейне становище, варто піднятися численними сходами на вежу і правою рукою доторкнутися до язика дзвона. Але варто пам’ятати про умову – проводити цей ритуал слід без сторонньої присутності.
Важливо підкреслити, що дзвін Зигмунда є однією з найважливіших реліквій Польщі, тому торкатися до нього влада країни не дозволяє. Так що якщо і вдаватися до такого незвичайного способу зустріти своє кохання, той тільки в крайньому випадку.
Куркове братство
Ця організація є прямим ровесником Кракова, тому що створювалася паралельно з будівництвом колиски польських королів. Причина її появи пояснюється просто – для боротьби з ворогом недостатньо було міцних стін та артилерійської зброї. Місту важливо було мати професійних воїнів, які будь-якої миті готові стати на його захист. Саме ці функції й виконувало Куркове братство, навчаючи військовій справі найбільш міцних чоловіків.
Особлива увага в процесі навчань приділялася стрільбі. Як мішень часто використовувалася дерев’яна фігурка півня. Традиція настільки прижилася, що щорічно серед членів братства стали проходити змагання на звання найкращого півнячого стрільця.
Нині Куркове братство продовжує свою діяльність. Організація активно співпрацює з польською армією, яка надає для організації щорічних стрільбищ власні полігони.
Пам’ятник псу Джоку
Не всім відомо, що у Кракові жив свій «Хатико», якому за вірність і відданість місцеві жителі встановили пам’ятник. Йдеться про звичайнісінького безпородного кобеля з надзвичайно добрим серцем. У 1990 році з його господарем трапилася трагічна історія: під час прогулянки біля Грюнвальдського мосту у чоловіка стався серцевий напад, який обернувся летальним кінцем. Пес відмовився прийняти цю сумну подію, тому, щойно бездиханне тіло його господаря відвезли на «швидкій допомозі», собаку ніби прикували до того місця, де сталася ця трагедія.
І в сніг, і в спеку Джок не покидав цю галявину біля Грюнвальдського мосту. Місцеві жителі, які знали про те, що трапилося, намагалися підгодовувати сумуючу за своїм господарем собаку. І через рік доля знову посміхнулася бродязі – йому дала притулок краківська пенсіонерка, яка також нещодавно зазнала гіркоти втрати, ставши вдовою. Таким чином дві самотні душі знову набули новий сенс життя, проживши довгих сім років. Коли ж друга господарка Джока, будучи в похилому віці, померла, пес не зміг вдруге пережити болісну втрату. У день похорону він побіг з дому, доки не потрапив на залізничну колію і загинув під поїздом.
Через кілька років на Червеньському бульварі біля берега Вісли, неподалік Вавеля та Грюнвальдського мосту, було урочисто відкрито пам’ятник на честь Джока. Скульптура представлена у вигляді розкритих долонь, на яких зручно розташувався маленький, кудлатий і лопухий пес – відтворений за образом безпородної дворняги.
Стопа королеви Ядвіги
Ще одна маловідома, але дуже цікава легенда розповідає про стопу королеви Ядвіги, чия шляхетність і доброта зробили твердий камінь м’яким, наче вологий ґрунт.
Легенда свідчить, що сталося це у XIII столітті під час реконструкційних робіт з відновлення костелу кармелітів, який було знищено внаслідок війни зі шведами. Процес вівся за гроші монаршої династії Владислава II Ягелло та його дружини Ядвіги. Королева була дуже доброю і великодушною, намагаючись всіляко допомагати тим, хто цього потребував.
Одного разу під час ранкового променаду вона заглянула на будівельний майданчик, де велась робота. Там їй на очі попався юнак, якого в окрузі називали найкращим каменотесом. Але цього разу молодий чоловік працював геть погано, а кожну невдачу сприймав зі сльозами.
Королева запитала, що стало причиною його страждань, на що той відповів, що вдома на нього чекає хвора дружина, якій він не може купити ліки, і голодні діти, яких він не може нагодувати, оскільки ще нічого не заробив. Тієї ж секунди тендітна ніжка королеви стала на ближній валун, а з черевичка правителька дістала золоту пряжку, наказавши ремісникові її продати, а на виручені кошти вирішити всі свої сімейні негаразди.
Наступного дня каменотес повернувся до роботи щасливим, адже дружина отримала необхідну допомогу від знахаря, а діти були ситими. І яке чекало молодика здивування, коли на камені, де ще вчора стояла нога королеви, тепер залишився увім’ятий слід від стопи, ніби то був пластилін.
Він вирішив увічнити це диво, і тепер стопа королеви Ядвіги прикрашає фасад будівлі, ставши ще одним цікавим туристичним магнітом Кракова в якості чергової цікавої легенди.
