Наприкінці дев’ятнадцятого століття місто Краків почало активний розвиток в багатьох галузях. Діяльність університетів, широкі можливості для науковців та економічна привабливість міста зумовили те, що в цей час тут було здійснено чимало видатних речей, в тому числі і в медичній галузі, розповідає сайт ikrakow.net.
У той же час у Кракові працював видатний науковець та лікар – хірург Ян Микулич-Радецький, людина, яку називають одним із засновників сучасної польської хірургії.
Чим прославився хірург, про його життя та видатні досягнення – читайте у матеріалі нижче.
Талановитий з дитинства
Майбутній хірург та професор Ян Микулич-Радецький народився у родині з польсько-німецьким корінням, що оселилася на території сучасної Буковини (Україна). Йому пощастило бути сином доволі впливових людей, що відкривало для нього широкі можливості. Батько Яна був урядовим архітектором та імператорським радником – такий статус дозволяв забезпечити всім дітям належну освіту та гарний соціальний статус.
Як свідчать дані з біографії майбутнього лікаря, ще з дитинства Ян був дуже обдарованим хлопчиком. Він добре знав п’ять мов, захоплювався грою на фортепіано, відвідував кілька різних шкіл у різних куточках Європи. Зрештою, саме в юні роки він обрав для себе лікарську спеціальність, хоч його батько і наполягав на тому, що потрібно зосередитися на юридичній справі.
У 1869 році Ян почав вивчати медицину у Відні. Те, що хлопець пішов наперекір волі батька, далося взнаки: суворий і непохитний, він, зрештою, покарав сина тим, що припинив давати йому кошти. Без грошей отримати бажане було неможливим, тому Яну довелося самотужки заробляти. Будучи талановитим і різнобічним, він взявся давати уроки німецької мови та гри на фортепіано. Доля була прихильною до нього – за деякий час Ян отримав стипендію Фонду Зільберштейна, що дозволило йому оплатити дороговартісне навчання.
Ян Микулич-Радецький багато працював і присвячував весь вільний час опануванню медичних дисциплін. Йому поталанило навчатися у багатьох професіоналів своєї справи – його вчителями були австрійський анатом Йозеф Гіртль, видатний фізіолог Ернст Вільгельм фон Брюке та лікар Фердинанд фон Гебра.
1875 року Ян Микулич-Радецький успішно склав державний іспит та отримав ступінь доктора медичних наук. З цього часу і почалася його медична кар’єра.
Перші роки медичної практики
Коли закінчилося навчання, Ян вирішив отримати нову медичну спеціалізацію. Справа в тому, що ще в університеті він зацікавився хірургією, тому прагнув стати фахівцем саме в цій галузі. Тоді Микулич-Радецький потрапив до другої хірургічної клініки відомого австрійського хірурга німецького походження Теодора Більрота, що прославився завдяки своїм інноваційним дослідженням хірургії гортані, стравоходу та черевної порожнини.
Хоч плани Микулича-Радецького були доволі амбітними, сам лікар Теодор Більрот спершу не вірив у його можливості. Справа в тому, що юним Ян був доволі кволим та хворобливим, а тоді вважалося, що лікар, особливо хірург, повинен бути міцним та сильним. Та навіть це не завадило йому здійснити свою мрію – вже через два роки плідного навчання у метра хірургії він став його помічником.
Робота з лікарем Більротом відкрила для юного Яна чимало можливостей. Вже через два роки йому пощастило здійснити наукову подорож різними куточками Європи, де він відвідав низку найкращих клінік, брав участь у конгресі Німецького товариства хірургів у Берліні та багато іншого. Ця наукова мандрівка принесла йому також чимало корисних знайомств.
Після цього Ян одружився і втратив свою роботу в клініці. Це через правила, які тоді діяли і забороняли одруженому асистенту працювати повний робочий день. Натомість він обіймає посаду керівника хірургічною поліклінікою, хоча наукові дослідження тоді для нього були закритими. Та навіть за таких умов Микулич-Радецький зумів зробити своє перше відкриття – за допомогою одного віденського виробника медичних приладів він сконструював так званий гастроскоп Микулича, а у 1881 році провів першу у світі процедуру, в ході якої ендоскопічно діагностував рак нижнього відділу стравоходу.
Робота в Кракові
У 1882 році Ян Микулич-Радецький переїхав до Кракова, де став професором у Ягеллонському університеті. Тут також не обійшлося без труднощів – вчена рада навчального закладу не одразу прийняла його, адже вважала, що він погано знає польську мову, що б завадило йому читати лекції. Так і було – деякий час професору Микуличу-Радецькому доводилося писати тексти лекцій та давати на виправлення колезі, а ще – оголосити публічне звернення. В ході цього він, власне, і розкаже всім про свою польську національність.
Зрештою, йому вдалося поліпшити свої знання польської мови та успішно провадити подальшу діяльність в університеті. Завдяки йому клініка вийшла на принципово новий рівень – він не лише організував викладання хірургії в Кракові, а й суттєво модернізував її та сприяв науковим дослідженням. Дуже швидко університетська клініка була визнана однією з найкращих на території всієї імперії. Сюди почали приїжджати лікарі з Австрії, щоб підвищити кваліфікацію з хірургії. У самого Яна Микулича-Радецького з’явилися свої учні.
Подальші мандри та життя лікаря Микулича-Радецького
Хоч у Кракові йому вдалося зробити чимало корисного, Ян Микулич-Радецький так і не здійснив тут свою головну мрію – збудувати нову клініку. Тому, коли йому надійшла пропозиція переїхати у Кенінсберг, він вирішив її прийняти. Там він очолив одну з медичних установ, завів чимало нових знайомств з видатними лікарями. Працюючи тут він описав симптоми хвороби, яку згодом назвали синдромом Микулича. Проте затримався він тут ненадовго.
У 1890 році він прийняв пропозицію очолити новозведену хірургічну клініку у Вроцлаві. Її кілька разів перебудовували, а в 1897 році нарешті запрацювала асептична операційна – найбільша та найсучасніша на той час у всій Європі.
Через два роки після відкриття інноваційної операційної Микулич здійснив одну зі своїх заповітних мрій – відкрив власну приватну клініку, що відповідала всім тогочасним стандартам. Йому довіряють, тож приїжджають до професора Яна Микулича-Радецького з різних куточків країни і не тільки.
Слава про видатного хірурга линула на весь світ. У 1903 році його закордонні колеги-науковці запросили Микулича-Радецького в Америку, де він проводить показові операції та читає лекції. Там же його удостоїли званням почесного доктора у Філадельфії.
На жаль, життя Яна Микулича-Радецького обірвалося раптово. 1904 року він діагностував у себе рак, йому провели операцію, після якої невтомний хірург повернувся до роботи. Однак ненадовго – у червні 1905 року видатний лікар помер.
Головні досягнення професора Микулича-Радецького
За багато років плідної роботи у різних куточках планети професор Ян Микулич-Радецький зробив чимало наукових відкриттів. Він опублікував понад 230 дослідницьких праць, а також здійснив низку інноваційних операцій. Зокрема, саме йому приписують першу у світі операцію, коли було зашито розрив виразки шлунка.
Був творцем багатьох хірургічних інструментів – сколіозометр, гарпунні щипці та компресор Микулича були винайдені саме завдяки йому.