Адольф Абрахам Бек – видатний польський нейрофізіолог, чиї наукові дослідження здобули міжнародне визнання. Його праці стали вагомим внеском у розвиток нейрофізіології як науки, зокрема вивчення електричної активності головного мозку. Бек одним із перших у світі проводив експерименти, що стали основою для подальшого розвитку електроенцефалографії. Його наукова діяльність не лише заклала фундамент для сучасних методів дослідження нервової системи, а й зміцнила позиції польської науки на світовій арені, пише ikrakow.net.
Навчання
Майбутній науковець народився 1 січня 1863 року в Кракові в бідній родині єврейського ремісника. Адольф Бек був найстаршим з поміж 12 дітей. Його батько – Шайя був власником пекарні. Після закінчення єврейської школи, яка розташовувалась недалеко від дому, у 1876 році Адольф Бек вступив до гімназії святого Яцека, яку закінчив у 1884 році. Цікаво, що закінчивши початкову єврейську школу, хлопець вступив до католицької гімназії, якою керував Орден Домініканських священників. Тобто, у Бека єврейська релігія не була на першому місці у його житті. Примітно, що своє єврейське ім’я Абрахам Хаїм він змінив на Адольфа Абрахама.
Після гімназії він почав вивчати медицину в Ягеллонському університеті. Ще бувши студентом Адольф Бек почав працювати на кафедрі фізіології Ягеллонського університету, керівником якого був відомий польський фізіолог Наполеон-Никодим Цибульський. З 1888 по 1892 роки майбутній науковець був асистентом та найближчим соратником професора Наполеона Цибульського.
Електроенцефалограма
У своїх ранніх дослідженнях Адольф Абрахам Бек зосередив увагу на електрофізіологічних процесах у нервовій системі. Цей науковий інтерес вилився у важливу публікацію 1888 року, яка згодом була перекладена англійською мовою під назвою «Про збудливість різних ділянок одного й того ж нерва». Саме в цей період Бек зробив значне відкриття – він описав явище десинхронізації електричної активності мозку у відповідь на зовнішні стимули. Це відкриття стало ключовим елементом його докторської дисертації, яку він успішно захистив у 1890 році.
У процесі роботи Бек зробив несподіване, але важливе відкриття – електричну активність мозку, яку згодом назвуть електроенцефалограмою. Щоб відмежувати її від струмів, викликаних зовнішньою стимуляцією, він запропонував термін «незалежний активний струм».
Дослідження молодий науковець проводив на жабах, паралізованих курчатах, собаках та кроликах, використовуючи глиняні електроди та простий гальванометр для реєстрації мозкової електричної активності. Відкриття Бека викликало жваву дискусію серед науковців, що стосувалась спекуляції щодо його авторства. Бек, не знаючи про одночасне дослідження, проведене англійцем Річардом Катоном, працював над детальним вивченням електричної активності мозку. Науковець зробив більш ґрунтовний аналіз природи електричних процесів у мозку, надаючи значно детальніші дані ніж Катон.
У 1894 році Адольф Бек здобув габілітацію з фізіології на медичному факультеті Ягеллонського університету, успішно захистивши дисертацію, присвячену «Змінам артеріального тиску в кровоносних судинах».
Львівський університет
З 1895 по 1935 рік Адольф Бек працював професором фізіології у Львівському університеті, який з 1999 року має назву Львівський національний університет імені Івана Франка. Тут він започаткував кафедру фізіології та забезпечив її сучасним на той час обладнанням. Саме завдяки його зусиллям сформувалася відома Львівська школа фізіології, яку вважають одним із найважливіших наукових осередків того часу.
З 1904 по 1905 рік Адольф Бек був деканом медичного факультету, а в 1912-1913 роках обіймав посаду ректора Львівського університету
Його внесок значно вплинув на розвиток як наукової бази, так і організаційної структури навчального закладу, заклавши міцний фундамент для подальшого прогресу в галузі медицини та фізіології у регіоні.
У 1900 році Адольфа Бека було призначено на посаду віцепрезидента Львівського медичного товариства, а вже наступного року він очолив цю організацію як її президент.
Трагічна доля
Під час Першої світової війни, після російського вторгнення 20 червня 1915 року, Адольфа Бека було насильно депортовано до Києва як заручника разом з іншими провідними науковцями та громадськими діячами, яких затримала російська влада. Завдяки втручанню російського нобелівського лауреата Івана Павлова та підтримці Червоного Хреста, він був звільнений у серпні 1915 року, а наступного року повернувся до Львова в результаті обміну полоненими.
На початку Другої світової війни, після німецької окупації Львова, був заарештований чоловік доньки Адольфа Бека, Ядвіги – професор Казімеж Закжевський, якого стратили на початку 1941 року. Через єврейське походження сам Адольф Бек теж опинився під загрозою страти. Деякий час учений ховався у надійному сховку, однак згодом його місцеперебування було видано німецьким окупантам. Адольф Бек, ймовірно, покінчив життя самогубством, використавши капсулу з ціанідом калію, яку передав йому син Генрик. Це трапилося у 1942 році. Його смерть настала в таборі Янів під час транспортування зі Львова до табору смерті в Белжеці. Точна дата його загибелі та місце поховання досі невідомі.
Визнання
Адольф Бек зробив чимало важливих відкриттів, пов’язаних з технікою електроенцефалограми, якою нині користуються фахівці для вивчення мозку. Повного визнання за своє важливе відкриття вчений не отримав, хоча кілька разів був номінований на Нобелівську премію. Водночас він був відзначений багатьма іншими нагородами і почесними титулами, серед яких звання «Почесного члена Львівського університету», а також численні відзнаки від наукових товариств, в діяльності яких він проявляв значну активність. Особистість Адольфа Бека, його новаторська робота привертає до себе дедалі більше уваги у науковому світі.