В історії Кракова було чимало епідемій, які завдали значної шкоди жителям міста. Найбільш нищівними стали такі як: холера, чума, віспа, іспанка, сифіліс та коронавірус, пише ikrakow.net.
Перші згадки про масштабні вірусні захворювання знаходимо в середньовічних літописах, датованих 14-15 століттям. Зокрема Ян Длугош у своїй «Хроніці» описав масові спалахи мору серед містян у Кракові.
У писемних пам’ятках часто не зазначали, яка саме хвороба вирувала у місті. Тому до 16 століття багато інфекційних захворювань сприймалися як «мор» або «чумне повітря». Про те, як у Кракові не одне століття вирувала чума – читайте далі у матеріалі.
Звідки з’явилася чума та як вона дісталася Польщі
Існує декілька факторів походження чуми в Європі. З одного боку причиною появи та розповсюдження хвороби стали зміни клімату: посуха та різкі перепади температури у світі. З іншого – війни, які відбувалися у Франції та Італії, а також навала Золотої Орди на східні території Європи.
Перші спалахи епідемії чуми розпочалися в Китаї. У 1331 році хвороба забрала життя дев’яноста відсотків мешканців провінції Хебей. Після цього чума поширилася в Індії та Монголії. Згодом військові-золотоординці принесли її до Криму, Константинополя та Італії.
Насамперед чума дісталася Європи через купців та мореплавці, які були заражені нею. Так, епідемія хвороби швидко охопила усі європейські країни. Вона не оминула і польські міста. У Кракові спалах хвороби припадає на 14 століття.
Часто чуму називають «великим мором», «чорною смертю» або «чорним мором». Останні назви прижилися у Європі вже в 18 столітті та стали загальновідомими.
Історія епідемії «чорної смерті» в Кракові
Переломним моментом в історії Кракова стали спалахи епідемій чуми в 14-15 століттях. Тоді мор забрав велику частину населення міста та вирував не один рік.
Спеціальних ліків проти хвороби не було. Тому краківські медики зазвичай були безсилі. Однак вони також знаходили способи надати хоч якусь допомогу хворому.
В історії зберігся образ лікаря під час чуми: він одягнений в чорний плащ, маску з довгим дзьобом та тримає в руках палицю. Такий костюм вигадали для захисту медика від чуми. Адже в масці з дзьобом містилися ароматичні олії та трави, які мали захистити людину від зараження. А за допомогою палиці лікар оглядав хворого, не доторкаючись до нього.
Також в місті влаштовували різні обмежувальні заходи, щоб не збільшувати кількості заражених. Зокрема влада забороняла масові зібрання в закладах. Деякий час у Кракові закрили школи та ринки. Люди, які мали можливість виїхати з міста, покидали власні домівки та їхали в пошуках порятунку від мору.
Вулиці Кракова очищали від бруду та виганяли жебраків та повій. Варто зазначити, що в період Середньовіччя санітарні умови в місті були поганими. Через бруд та неочищені каналізації збільшувала кількість пацюків, які були головними носіями чуми. Саме чорні пацюки швидко розносили хворобу в кожний будинок.
Другий спалах чуми в Кракові стався у 17 столітті. В цей час місто пережило окупацію шведською армією, яка спустошила місто. Згодом наслідком жахливих умов війни став новий спалах чуми.
Хворих вивозили за мури, а померлих ховали на кладовищі біля храму св. Маргарет. Тоді вперше створили цвинтар за межами міста, який на початку 19 століття отримав назву Раковицький. Небіжчиків ховали у братських могилах та присипали вапном для дезінфекції. Рідним не дозволяли контактувати з померлими.
У цей час професори Ягеллонського університету намагалися знайти ліки від хвороби чи її профілактики. Зокрема науковець Шимон Сиреньський у своїй праці «Зільник» пропонує використовувати настоянки з різних рослин.
Однак часто таке лікування не давало результатів. Тому заражених людей залишали напризволяще помирати наодинці.
У 17 столітті під час правління Яна Казимира було заведено підраховувати постраждалих від чуми. За цей час загинуло приблизно двадцять одна тисяча осіб.
