Проблема дитячої захворюваності та смертності турбувала медиків багатьох країн Європи XIX століття. Найбільше скупчення інфекцій спостерігалося у притулках, де здебільшого хворі малюки лежали поруч зі здоровими, бо бракувало місць. Змінити ситуацію змогли талановиті лікарі, серед яких був відомий польський діяч, професор Мацей-Леон Якубовський. Саме його зусиллями з’явилася у 1872 році дитяча лікарня, яку лікар заснував у Кракові, пише сайт ikrakow.net. Це була третя педіатрична установа у світі, першою стала “Дитяча лікарня святої Софії у Львові” у 1845 році, другою – “Лікарня імені Коперника у Варшаві” у 1869 році. А дитячий заклад у Кракові увійшов в історію як “Лікарня святого Людвіка”.
Мацей Якубовський: відчайдушна спроба врятувати малюків
Варто відзначити, що таке рішення виникло у лікаря Мацея-Леона Якубовського не випадково. Випускник Ягеллонського університету декілька років стажувався за кордоном, першим досвідом стала Віденська дитяча лікарня святої Анни. Якубовському пощастило набувати досвіду у відомого професора Францішека Маєра. Потім працював у зразковій дитячій лікарні Праги під керівництвом відомого чеського педіатра, професора Йозефа Лошнера. Остаточно відшліфував знання та досвід у дитячих лікарнях Парижу, який на той час був відомим педіатричним центром, куди приїздили вчитися засновники дитячих лікарень з усієї Європи.
На батьківщину Якубовський повернувся з солідним багажем знань та цінною для медиків працею “Погляд на історію літератури та педіатричних закладів” (“Rzut oka na dzieje piśmiennictwa i zakłady pediatryczne”). Саме на час його повернення припало, що уряд Польщі намагався підступитися до розв’язання проблеми дитячої смертності. А вона складала від 50% до 80% у притулках для підкидьків. Часто спалахували епідемії, які забирали й малюків із родин краків’ян. Свої варіанти пропонували спеціалісти Комісії національної освіти та професори Краківського університету. Але крапку в дискусіях поставила пропозиція педіатра Якубовського.
Перші кроки: створення лікарні
Пан професор запропонував створити окрему дитячу лікарню, брався підготувати медиків, адже тоді не було інформації як треба лікувати дітей. Їм давали ті ж самі препарати, що й дорослим, але у менших дозах, що нерідко призводило до летальних наслідків. А пан Якубовський все це добре знав. Спочатку відкрили відділення у 1864 році при Лікарні святого Лазаря. Кілька років знадобилося для формування штату лікарів та пошук грошей на будівництво нової окремої дитячої лікарні. Ентузіастам вдалося сформувати Товариство лікарняної допомоги дітям у Кракові, засновницею якого стала меценатка пані Чарторійська.
Фонд був подарунком професору Якубовському від пані Анни Хельцель, яка пожертвувала 20 000 злотих. Коштами долучилися також пані Чарторийська, професори Ягеллонського університету, священник Альбін Дунаєвський, купець Зигмунт Пусловський. Не залишилися осторонь чиновники, люди різних професій та станів міста. Назву для лікарні обирали спільно всі засновники – Дитяча лікарня ім. св. Людвіка в Кракові.
Роки будівництва й становлення
Наріжний камінь було закладено у липні 1874 року у районі Весола на вулиці Кшижовій. Перший павільйон на 72 ліжка спроєктували архітектори Вінцент Шелл та Антоній Лущкевич, урочисте відкриття відбулося у травні 1876 року. Освятив будівлю один із меценатів, священник Альбін Дунаєвський. Але така маленька кількість місць не могла розв’язати проблему. У 1882 році відкрили ще один павільйон на 100 місць, створений за проєктом архітектора Томаша Прилінського. Це допомогло трохи пригальмувати ріст дитячої захворюваності та смертності у Кракові.
Завбачивши результативність роботи нової дитячої лікарні, почали активніше долучатися до створення педіатричних закладів й інші містяни. У 1889 році відкрили палату для новонароджених та немовлят на 20 місць, ще через рік – дитячу поліклініку. У 1896 році з’явився ще й окремий господарчий павільйон з власною кухнею та пральнею. На той час Лікарня святого Людвіка налічувала 5 відділень: для новонароджених, інфекційне, туберкульозне, дитяча поліклініка, хірургічне з операційною. Складні операції проводив особисто професор Якубовський. Тоді Лікарня святого Людвіка була зразковою за рівнем діагностики й лікування та науково-педагогічної діяльності, адже пан професор продовжував навчати краківських медиків основам педіатрії.
Ефективність роботи лікарні
Наскільки був потрібен місту такий заклад, свідчать цифри. За перші 25 років лікарня прийняла 24 210 дітей віком до 12 років, з них – 3 286 немовлят. Цікаво, що лише 43% маленьких пацієнтів були з Кракова, інші значилися мешканцями країн Європи, яких привозили батьки. Це не дивно, адже слава відомого педіатра Якубовського та його лікарні швидко розповсюдилася світом. За 25 років роботи закладу рівень дитячої смертності у місті знизився до 15%, що можна було назвати дивом для тих часів.
Особливе враження справляло те, що 33% малюків були інфекційними хворими, такі рідко виживали. Але професор Якубовський практикував сироватки проти дифтерії та віспи, проводив вакцинацію. У 1877-1884 роках тільки від віспи гинуло до 50% польських дітей, а вже у 1887 році всі малюки виживали. Їх рятувало щеплення. Записи свідчать, що за 25 років роботи Лікарня святого Людвіка провела 88 068 медичних консультацій, які давав не лише професор Якубовський, а й інші лікарі.
Лікувальна колонія для дітей у Рабці
Результати своєї роботи та медичних досліджень професор Мацей Якубовський публікував у звітах Товариства лікарняної допомоги, Він не обмежувався роботою тільки дитячої лікарні, організував у 1887 році санаторій, який значився у документах як Лікувальна колонія для золотушних дітей у Рабці. Там маленькі пацієнти отримували бальнеологічне та кліматичне лікування за методикою професора. Якубовський особисто слідкував за процесом, залишався куратором закладу до останніх своїх днів.
Ефективність санаторного лікування призвела до збільшення кількості пацієнтів. Довелося створювати додаткові місця у колонії. Згодом, у 1904 році, аналогічний заклад відкрився у Кельні, просторий будинок на 100 місць отримав назву “Під святим Юзефом”. Саме він став першим у ланцюжку багатьох профілакторіїв та санаторіїв для хворих на туберкульоз дітей.
Заслуги професора Якубовського
Варто відзначити, що всі педіатричні заклади Польщі працювали за розробками професора Якубовського. Він подарував дітям порятунок не лише від віспи та дифтерії. Його новаторські досягнення включають застосування трахеостомії та інтубації при лікуванні ангіни й дифтерії, інтраспінальне введення сироватки для діагностики менінгіту, дослідження дитячої діареї, туберкульозу, психічного розвитку дітей та впровадження пастеризації молока. У Якубовського навчалися лікарі з багатьох міст Європи, отриманий ними досвід дав можливість медикам зупинити хвилю дитячої захворюваності та смертності в інших країнах. Серед учнів професора було також чимало новаторів, які визначили нові напрямки діагностичних та лікувальних заходів.
На початку XX століття
Протягом багатьох років Лікарня святого Людвіка продовжувала рятувати дітей. У XXI столітті це обласний спеціалізований медичний заклад, який надає послуги стаціонарного лікування, має спеціалізовані клініки у Кракові та Радзишуві. У закладі працюють найкращі спеціалісти різного профілю, котрі вміють зарадити при складних діагнозах. Пропонують лікування навіть таких рідкісних хвороб як мукополісахаридоз, хвороба Гоше, хвороба Фабрі, практикується проведення ферментозамісної терапії. Так, закладаючи дитячу лікарню, професор Якубовський навіть і уявити не міг, яким стане його “дитя” через багато років. Але, безумовно, дуже б ним пишався.