Восени 1939 року, з початком Другої світової війни, Польща втратила одну з найцінніших частин своєї національної спадщини. З Вавельського замку зникли польські коронаційні коштовності: меч польських королів “Щербець” (Szczerbiec), старовинні королівські печатки, золоті корони, рукописна “Польська хроніка” Галла Аноніма, цінні гобелени. Все, що уособлювало історичну пам’ять і державну тяглість нації, було вивезене у невідомому напрямку, пише ikrakow.net.
Протягом багатьох років залишалося невідомим, де перебувають ці святині та чи повернуться вони коли-небудь додому. Розв’язка історії настала лише у 1959 році, коли до Кракова прибули скарби Вавеля, які вважали втраченими назавжди. Для Польщі це стало не лише важливою культурною подією, а й символічним поверненням честі, історичної пам’яті та знаків державності.
Вавельська королівська скарбниця: втрата національної спадщини
Історія вавельських цінностей сягає часів Середньовіччя. Саме у стінах Вавельського замку, який з XIII століття став резиденцією польських монархів, почала формуватися королівська скарбниця – місце, де зберігали не лише золото та коштовності, а й символи влади, військової слави та віри. Від покоління до покоління там передавали реліквії, що уособлювали історичну спадкоємність країни:
- корони, скіпетри та держави;
- коронаційні мечі;
- дорогоцінні тканини й гобелени;
- церковні реліквії;
- трофеї з битв і подарунки іноземних володарів.
Кожен із цих предметів мав власну легенду й був невіддільною складовою історії Польщі. До початку XX століття у Вавелі налічувалося кілька сотень унікальних артефактів, серед яких особливе місце посідав коронаційний меч “Щербець”. За переказами, він з’явився ще за часів Болеслава Хороброго. Не меншою цінністю був і стародавній рукопис “Польська хроніка” Галла Аноніма, який дослідники називали одним із найдорожчих літописів Європи. Ці реліквії сприймали не тільки як зібрання коштовностей, а й як доказ безперервності культури, яку століттями намагалися знищити чужинці.
Після вторгнення нацистських військ до Польщі країна опинилася під загрозою не лише військового, а й культурного знищення. Гітлерівці вважали поляків “нацією хліборобів”, позбавленою мистецтва та історії, тому цілеспрямовано нищили їхню національну спадщину. Пам’ятки, бібліотеки, архіви та музеї опинилися під ударом. Те, що окупанти не могли зруйнувати чи спалити, вивозили до Третього рейху, прикриваючись аргументами про “збереження культурних цінностей”.
Грабунок королівських реліквій: масштаб і наслідки окупації
Перші офіційні акції розграбування відбулися у Кракові вже у жовтні 1939 року. У наступні місяці, відповідно до постанов окупаційної влади, нацисти почали конфісковувати не лише державні, а й церковні та приватні цінності. Хоча Гаазька конвенція 1907 року забороняла окупаційним державам руйнувати або захоплювати культурні реліквії під час війни, гітлерівці цими нормами знехтували. Грабунками культурних цінностей у Польщі керували дві спеціальні нацистські структури. Вони діяли системно й цілеспрямовано, координуючи вилучення музейних, церковних і приватних колекцій.
Історики встановили, що цим займалися:
- айнзацкоманда під керівництвом берлінського археолога Петера Поульсена (Peter Poulsen);
- спеціальна комісія мистецтвознавця Каєтана Мюльмана (Kajetan Müllmann) із Зальцбурга, який мав звання спеціального комісара з охорони витворів мистецтва на східних окупованих територіях.
Згодом науковцям було складно визначити повні масштаби втрат, адже каталоги пограбованих установ, документи та інвентарні описи цілеспрямовано знищували. Постраждали також костели та синагоги. Втім, частину даних дослідникам все ж таки вдалося відновити. Згідно зі “Звітом про втрати, завдані Польщі внаслідок німецької агресії та окупації 1939–1945 років”, вартість втрачених культурних і мистецьких цінностей на території Республіки Польща у 1939 році сягнула 1,254 мільярда злотих, що відповідає понад 19 мільярдам сучасних злотих.
Як королівські скарби Вавеля пережили війну?
З моменту вторгнення нацистів до Польщі почалася одна з найнебезпечніших і найцікавіших сторінок історії Вавельської скарбниці. Польські чиновники та музейники взялися рятувати найцінніші артефакти. Частину експонатів вдалося вивезти через Румунію, Францію та Англію до Канади, де вони мали залишатися до завершення Другої світової війни. Але перемога над нацистською Німеччиною не поставила крапку у цій історії. Польський уряд у вигнанні у Лондоні та комуністичний уряд у Варшаві почали змагатися за контроль над скарбами, які зберігалися у Канаді.
Протягом кількох років тривали перемовини між католицькою церквою, Королівською канадською кінною поліцією, федеральним урядом Канади та урядом провінції Квебек. Польські дипломати дуже хвилювалися, що їхня історична спадщина може зникнути назавжди, і лише наполегливі кроки допомогли повернути скарби Вавеля на батьківщину. 3 лютого 1959 року до Польщі привезли:
- королівський меч “Щербець”;
- коронаційні знаки;
- “Польську хроніку” Галла Аноніма
Протягом наступних 7 місяців фахівці проводили консерваційні роботи, щоб зберегти артефакти від руйнування та повернути їм колишню велич. Виставка скарбів Вавеля відкрилася у вересні 1959 року, і польські коронаційні коштовності привертали увагу всіх відвідувачів. На почесному місці розташували прапор Сигізмунда Августа та скарби Владислава Ягелла. Тодішній директор державних художніх колекцій на Вавелі, професор Єжи Шабловський (Jerzy Szablowski) підкреслив важливість події, адже відродилася Коронна скарбниця – цінна частина Вавельського замку.
Гобелени Вавеля – історія, що ожила у золотих нитках
Ще через два роки на батьківщину повернулася друга частина цінних реліквій Вавеля – старовинні гобелени. Колекція, зібрана Сигізмундом Августом, налічувала 350 предметів і використовувалася для прикрашання королівських резиденцій, урочистих весіль, коронацій та інших важливих церемоній. Перші зразки килимів привезли до Кракова король Сигізмунд Старий та королева Бона, а згодом колекціонуванням захопився їхній син – Сигізмунд Август.
Протягом 1550–1560 років він замовляв гобелени у найкращих фламандських мануфактурах, підбираючи кожен зразок під конкретні зали замку. Вперше ці вироби мистецтва виставили у Вавелі у 1553 році з нагоди весілля Сигізмунда Августа та Катерини Австрійської. У своєму заповіті король залишив гобелени сестрам, а після їхньої смерті вони перейшли у власність Речі Посполитої. На жаль, під час нацистської окупації до Канади вдалося вивезти лише 136 тканинних шедеврів епохи Ягеллонів, решта ж зникла безвісти.
Відродження гобеленів Вавеля після війни
Повернення цих реліквій на батьківщину затягнулося, бо деякий час після Другої світової війни канадський уряд не визнавав права нової комуністичної влади Польщі на повернення колекції. Але все ж це сталося. Перед тим, як привезти цінні килими до Кракова, їх продемонстрували мешканцям Варшави під час короткої, але урочистої виставки. Це була перша зустріч польського народу після Другої світової війни зі своїми старовинними історичними цінностями.
У Кракові їх дбайливо відреставрували, щоб відновити забутий блиск золотих та шовкових ниток, тонку текстуру та величну композицію. Згодом спеціалістка з відділу тканин замку Вавель Магдалена Озга (Magdalena Ozga) пояснила журналістам, що ці тканини неймовірно трудомісткі: ткачі виготовляли їх лише по пів метра на тиждень. Цінності виробам додавало використання великої кількості золотих і шовкових ниток. Лише у березні 1961 року гобелени повернулися до залів королівського замку. Ця подія стала символом тріумфу пам’яті над війною, доказом того, що навіть після тривалих років розлуки польські коронні коштовності здатні повернутися додому, оживити історію та спогади різних поколінь.
Гобелени Вавеля – символ національної гордості
У XXI столітті колекцію гобеленів Вавельського замку фахівці називають найбільшою у Польщі та найгарнішою у світі. На килимах зображені Адам та Єва, біблійний потоп, Вавилонська вежа та інші сюжети, які щороку приваблюють тисячі туристів, котрі щиро захоплюються мистецтвом давніх майстрів. Всі скарби Вавеля нагадують про століття величі, випробувань і боротьби поляків за національну самобутність.
Кожен меч, тканина та реліквія зберігають історії не лише королів, а й звичайних людей, які зберігали, переховували та рятували ці витвори. Повернення польських коронних коштовностей до Вавеля стало символом відновлення національної гордості. Ці витвори мистецтва об’єднують минуле та сучасність, надихають нові покоління майстрів і нагадують, що справжні реліквії здатні пережити будь-які війни та політичні лихоліття. Адже вони є серцем нації.